Сьогодні 24.07.2017 На головну       Форум       Мапа сайту       Допомога  
Навігація
Опитування

Чи довіряєте Ви владі?

 Повністю довіряю
 Скоріше довіряю
 Скоріше не довіряю
 Повністю не довіряю
 Важко відповісти
Пошук

Релігійні свята у жовтні-грудні 2009 року

З 3 по 10 жовтня 2009 року іудейські релігійні громади регіону відзначатимуть свято Суккот. Це свято відзначається коли хлібороби, завершивши збір урожаю, можуть відпочити до перших дощів.
Основною заповіддю свята є будівництво намету. Слово «сукка», що дало назву святу, переводиться як «намет», або «курінь», або «куші». Сукка - це тимчасова будова, що має чотири стіни та стіни, зроблені з гілок. Сукка будується у дні між святами Йом-Кіпур та Суккот.
Заповіді перебувати в сукке у всіх поколіннях давалася безліч пояснень, наприклад, що, установлюючи біля будинку курінь, євреї приєднуються до тих, хто сорок років скитався по пустелі. Відповідно до іншого тлумачення, зміст заповіді в тім, щоб людина пам'ятала про бідність, навіть будучи багатою, і не загордилася.
У Суккот виконують особливий ритуал - «піднесення лулава». Лулавом називається як лист пальми, що входить у набір із чотирьох рослин, так і всі рослини разом. Прийнято піднімати й благословляти всі чотири види рослин, кожний з яких символізує певний тип людей. Етрог (цитрусовий плід), що має й смак, й аромат, - це євреї, що знають Тору й здійснюють добрі справи. Лист фінікової пальми, що дає плід солодкий, але без запаху - це євреї, що володіють знанням Тори, але не роблять добрих справ. Мирт - рослина неїстівна, але приємно пахне - це євреї, від яких, як аромат, виходять добрі справи. Верба, у якої немає ні смаку, ні запаху. - це євреї, які не знають Тору й не роблять добра. І все-таки Бог усіх з'єднав в один букет - один народ, щоб допомагали один одному, просвіщали один одного й відповідали один за одного. Відповідно до іншого тлумачення, кожне з рослин - певна частина людського гіда. Етрог - це серце, тонкий і прямій пальмовий лист - хребет. мирт із його овальними листочками - очі, а верба - вуста. Зібрані разом, вони становлять людину, всім серцем відданого своєму Творцеві.
У Харківській області зареєстровано 10 статутів іудейських релігійних громад різних напрямів іудаїзму. Так, у регіоні діють ортодоксальні релігійні громади, громади прогресивного іудаїзму, громади іудо-християн.
14 жовтня відзначається одне з двунадесятих, величних християнських свят – Покров Пресвятої Богородиці.
В його основу покладено Біблійну історію про те, як у 910 році у Константинополі юродивому Андрію та його учню Єпифанію з'явилася у Влахернському храмі Богородиця, простягла над віруючими біле покривало (омофор) та вознесла молитву про спасіння світу від бід та страждань. Ця ідея покровительства Богородиці і стала змістом свята Покрова. Богородиця вважалася покровителькою землеробів. В Україні Пресвята Богородиця вважається покровителькою козацтва, а свято Покрова - є найбільш шанованим серед козаків.
В ритуалі свята збереглося багато звичаїв давніх слов'ян: вшанування пожинального снопу, виїзди на ринки тощо.
Це свято є престольним для Покровських парафій. В Харківській області налічується 35 Покровська релігійна громада, що відносяться до Української Православної Церкви. Української Автокефальної Православної Церкви, Української Греко-католицької церкви. Римсько-католицької церкви та Покровський чоловічий монастир Української Православної Церкви.
Два перших дня в листопаді в католицькій церкві присвячені пам'яті покійних - День всіх святих (1 листопада) і День поминання усіх вірних померлих (2 листопада) випливають один за іншим.
Свято має глибокі язичеські коріння. Біля двох тисяч років тому кельтські племена в цей час святкували настання Нового року, у переддень якого відзначалося свято Самхзйн (БатНаіп). Це прикордонний час (перехід до зими) уважався часом чарівним і містичним - сіди (нейтрально, а найчастіше й вороже настроєні до людей чарівні істоти), проходять у світ людей, а люди теж мають можливість побувати в потойбічному світі. Уважалося також, що душі померлих у цей день вертаються у свої будинки й вимагають жертовної їжі в живих. Приблизно в цей же самий час (наприкінці жовтня) древні римляни відзначали два свята - Фералії, присвячені пам'яті покійних, і дні Помони, богині деревних плодів.
Такий збіг дат сприяв збереженню традиції поминання померлих і після повсюдного поширення християнства. Свято зрослося в народній свідомості зі святом церковним. Так з'явився День всіх святих, котрий дотепер святкується католицькою церквою І листопада. All hallow ees (Меса всіх святих) - така була його перекручена староанглійська назва, так що «Хеллоуїи» - це не більш ніж «Переддень Оллхолуиса». При цьому язичеські подання про сід у середньовічній християнській свідомості перетворилися в подання про нечисту силу, шо виходить у цей день лякати благочестивих обивателів. Саме тому в епохи Середньовіччя й Нового часу Хеллоуїн облюбували відьми, що обов'язково влаштовували в цей день шабаш.
Свято Всіх святих спочатку відзначався 13 травня, у цей день 609 (по інших джерелах 910 р.) Папа Боніфацій IV освячував римську ротонду, присвячену Богоматері й всім великомученикам церкви. А на початку XI століття Папою Григорієм ПІ це свято було перенесено на 1 листопада (годі цей день присвячувався тим святим, у яких не було свої о свята протягом року).
4 листопада православні віруючі відзначають Свято Казанської ікони Божої Матері.
26 листопада мусульмани відзначатимуть День Арафат, день відвідування учасниками Хаджу гори Арафат біля Мекки, де прочани роблять намаз у підніжжя. Гора Арафат - це те місце, де, по легенді, зустрілися Адам і Єва після вигнання з раю.
День Арафат - самий пам'ятний із днів Аллаха. За здійснення благих учинків у цей час винагорода збільшується багаторазово, як і вага гріхів у
цей день збільшується в кілька разів. До заходу сонця потрібно стояти й замолювати гріхи. У Саудівській Аравії стверджують: ці масові ритуали видні навіть із космосу.
Яке би благочестиве діяння не зробила людина, прагнучи до Аллаха із чистим наміром, у Судний день він, безсумнівно, побачить винагороду за нього. Найважливішим з тих учинків, які наближають віруючих до Аллаха, уважається пост у день Арафат. Пророка запитали про пост у день Арафат. і він відповів: «Це очищення гріхів за попередній і наступний рік».
Для здійснення хаджу існує ряд обов'язкових умов:
1)треба досягти повноліття;
2)бути психічно здоровим:
3)бути мусульманином:
4)бути вільним;
5) мати досить коштів, щоб забезпечити своє паломництво й
утримання сім % що залишилася вдома;
6)усвідомлювати й не заперечувати обов'язковість хаджу;
7)завчасно виїхати в дорогу, щоб встигнути до моменту початку
хаджу.
Крім перерахованих вище умов, є й інші умови виконання хаджу:
1)гарне здоров'я;
2) відсутність перешкод для здійснення паломництва (наприклад,
знаходження під карним слідством);
3)забезпечення безпеки подорожі;
4)наявність у жінки супровідного.
При здійсненні хаджу мусульманин зобов'язаний виконати наступні обряди:
1)обломитися в одіяння прочанина, що знаменує входження в стан фізичної й духовної чистоти;
2)зробити перший обхід навколо Кааби (головної мусульманської святині, убік якого мусульмани звертаються під час молитви);
3)зробити стояння в долині Арафат, підносячи молитви
Всевишньому;
4)зробити другий (прощальний) обхід навколо Кааби після стояння в
доїнні Арафат.
Після одягання в ритуальні одяги мусульманин робить молитву й звертається до Всевишнього з наступними словами: «От я перед Гобою, Господи! Немає рівного Тобі! От я перед Тобою! Воістину хвала Гобі, милість і могутність! Немає рівного Тобі!»
Під час знаходження прочанина в стані ритуальної чистоти йому забороняються деякі дії, які можуть зробити хадж недійсним. Наприклад, заняття торгівлею, подружні відносини, паління й інше.
27-30 листопада 2009 рокумусульманські громади Харківської області відзначатимуть свято Курбан-Байрам.
Курбан-Байрам (тюрк.). ід аль-адха (араб.). щорічне свято жертвоприношення в мусульман, що відмічається 10-го числа 12-го місяця
мусульманського місячного календаря. До Курбан-байраму присвячується хадж (паломництво до святині мусульман усього світу Мекки), коли прочани роблять обряд жертвоприношення в долині Мина на згадку про жертвоприношення Ібрахіма (Авраама). У цей день не тільки прочанин, але й кожний мусульманин, що має кошти, зобов'язаний принести жертву: одна третина м'яса жертовної тварини звичайно йде на святкову трапезу, а інше передається біднякам.
Святкувати день жертвоприношення починають із самого ранку. До світанку мусульмани роблять повне обмивання, надягають кращий одяг, роблять ранкову молитву. Через якийсь час збираються в мечеті на проповідь і святкову молитву. Після цього відбувається обряд жертвоприношення. Протягом всіх святкових днів прийнято читати Коран, вести благочестиві розмови, робити подарунки, відвідувати цвинтарі.
Шанування мертвих є невід'ємною частиною історії людства вже із самого її початку. Воно входить органічною складовою у вірування як первісної, так і сучасної людини.
Католицька релігія вважає дотримання обрядів поминання важливим боргом всіх віруючих. День поминання усіх вірних померлих засноване на догматі католицизму про чистилище. Люди повинні пам'ятати тих, хто пішов з життя, але перебуває в чистилище й зобов'язаний очиститися від гріхів. Скоротити строк очищення можуть добрі справи й молитви, покаяння ти, хто живе і пам'ятає про покійних.
День поминання усіх вірних померлих був установлений абатом Одило Клюнийським в 998р. Поминати покійних почали вже в раннє середньовіччя. Під впливом Клюнийской реформи цей звичай дуже незабаром поширився.
У цей день католики відправляються на цвинтар, часто з молитвами й піснями, упорядковують могили, ставлять палаючі свічі.
4 грудня 2009 рокуправославні віруючі відзначатимуть Свято Введення до Храму Пресвятої Богородицідвунадесяте свято (12 найбільш значимих християнських свят). Свято присвячене важливій події урочистому вступу трьохрічної Марії (майбутньої матері Ісуса) до Єрусалимського храму, куди вона була віддана батьками на виховання. Церква завжди вчила, що батьки Марії це приклад для всіх віруючих, які повинні залучати своїх дітей з самого раннього дитинства до християнської віри, приводити їх до храму, знайомити з церковними звичаями та традиціям. Свято Введення ушановується великим, оскільки воно є передвісткою Божого Благовоління до людей.
6 грудня (релігійні громади західного обряду) та 19 грудня(релігійні громади східного обряду) відзначатимуть Свято Святого Миколи Чудотворця - один з найбільш шанованих християнських святих. В народі Микола Чудотворець вшановувся «другим після Бога заступником». Микола Чудотворець вважається хранителем домашнього благополуччя, врачевателя хворих та біснуватих. Він був архієпископом м. Міри Лікійської області в Малій    Азії,    за    життя    прославився    чудотворіннями,    за    що    й    був канонізований. Серед ікон, присвячених святому, було немало чудотворних. У випадку особливо чудесного зцілення, пов'язаного з ім'ям святителя Миколи, зводився храм.
Святитель Микола народився в родині багатих і віруючих батьків Феофана та Нонни. Благодать Божа виявляла на ньому знамення з самого народження. Коли він був підлітком, він виявив схильність до утримання, часто відвідував храми Божі та з любов'ю вивчав Святе Письмо. Микола був поставлений пресвітером. В цьому сані він відвідав Єрусалим та під час подорожі молитвами двічі приборкав бурю, а також воскресив матроса. По особливому повелінню Бога він переселився до Мир і скоро за святе життя його обрали єпископом. Святитель явився зразком віри, кротості та милосердя.
8 грудня віруючі Римсько-католицької церкви святкуватимуть Непорочне зачаття Діви Марії - одне з найбільших богородичних свят — католицький догмат, відповідно до якого Діва Марія була зачата від звичайних батьків, але на Неї не перейшов первородний гріх. Догмат відкидається православ'ям (непорочне зачаття Марії, але не її невинність), протестантизмом і іншими дрібними християнськими течіями.
Не слід плутати Непорочне зачаття Діви Марії з Непорочним зачаттям Ісуса Христа. Догмат про Непорочне зачаття Богородиці не затверджує, що вона була зачата беззмінним образом, а підкреслює лише зняття Божественною волею з Діви Марії первородного гріха.
Догмат був установлений в 1854 році.
Релігійні організації іудейського віросповідання з 12 по 20 грудня 2009 року святкуватимуть Хануку.
Ханука (євр. освячення, церемонія освячення Храму) - релігійне свято в іудаїзмі, присвячений врятуванню від релігійних переслідувань греко-сірійських гнобителів в 4 столітті до нашої ери.
Єврейська традиція в першу чергу зв'язує це свято із дивом, що відбулося після звільнення Єрусалима, коли в храмі олія для запалювання менори, якої мало вистачити на один день, горіла вісім днів (Чудо Хануки).
Свято відзначається вісім днів.
Щоб прикрасити свято і прославити велике диво, законодавці постановили запалювати вогні на протязі восьми днів Хануки.
Ханукальний свічник запалюють з наступом вечора. В перший день запалюють одну свічку, крайню справа, кожен вечір запалюють по додатковій свічці, так то на восьмий день горять усі вісім свічок.
На Хануку традиційно готують страви з великою кількістю олії в пам'ять про диво з глечиком олії    картопляні оладки, пончики.
Ханука - час подарунків, солодких пончиків та веселих ігор.
25 грудня християни західного обряду святкуватимуть Різдво Христове, Різдво є великим святом, установленим у спогад про народження Ісуса Христа у Віфлеємі. Різдво Христове - одне з найважливіших християнських свят, державне свято в більш ніж 100 країнах миру.
Перші відомості про святкування християнами Різдво відносяться до 4 ст. Питання про реальну дату народження Ісуса Христа є спірним і неоднозначно вирішеним серед церковних авторів.
Свято Різдва Христова має п'ять днів передсвяткування (з 20 по 24 грудня) і шість днів післясвяткування. У переддень, або в день надвечір'я свята (24 грудня) дотримується особливо суворий піст, що має назву святвечір, тому що в цей день уживається в їжу сочиво - зварені з медом пшеничні або ячмінні зерна. За традицією, піст святвечора закінчується з появою на небі першої вечірньої зірки. У надвечір'я свята пригадуються старозавітні пророцтва й події, що відносяться до Різдва Рятівника. Різдвяні богослужіння відбуваються три рази: опівночі, на зорі й удень, що символізує Різдво Христові в лоні Бога Батька, у череві Богоматері й у душі кожного християнина.
В XIII столітті, у часи святого Франциска Ассизького, з'явився звичай виставляти в храмах для поклоніння ясла, у які міститься фігурка Дитини Ісуса. Згодом ясла стали ставити не тільки в храмі, але й у будинках перед Різдвом. Домашні ясла зображують грот, у яслах лежить дитина Ісус, поруч Богоматір, Йосип, ангел, що прийшли на поклоніння пастухи, а також тварини - бик, осел. Зображуються також цілі сценки з народного побуту: поруч зі святим сімейством поміщають селян у народних костюмах і т.п.
Церковні й народні звичаї гармонійно сплелися у святкуванні Різдва. У католицьких країнах добре відомий звичай колядування - ходіння по будинках дітей і молоді з піснями й добрими побажаннями. У відповідь ті, що колядують, одержують подарунки: ковбасу, смажені каштани, фрукти, яйця, пиріжки, насолоди й ін. Скупих хазяїв висміюють і загрожують їм лихами. У процесіях беруть участь різні маски, ряжені в шкіри тварин, це дійство супроводжується шумними веселощами.
У дні святкування Різдва встановився звичай переломлювати «різдвяний хліб» - особливі прісні облатки, що освячуються в храмах під час Адвента. - і вкушати його як перед святковою трапезою, так і під час вітань і поздоровлень один одного зі святом.
Характерним елементом свята Різдва є звичай установлювати в будинках убране дерево сосни. Ця язичеська традиція зародилася в германських народів, в обрядовості яких ялина була символом життя й родючості. З поширенням християнства серед народів Центральної й Північної Європи прикрашена різнобарвними кулями ялина знаходить нову символіку: її стали встановлювати в будинках 24 грудня, як символ райського древа з рясними плодами.

 

Анонси подій
 
 
Інформери
 
  На головну | Мапа сайту | Написати листа  
  61034, м. Харків, Комсомольське шосе, 52, телефон 777-21-21