Сьогодні 24.07.2017 На головну       Форум       Мапа сайту       Допомога  
Навігація
Опитування

Чи довіряєте Ви владі?

 Повністю довіряю
 Скоріше довіряю
 Скоріше не довіряю
 Повністю не довіряю
 Важко відповісти
Пошук

Життя волонтерів

• Загальна декларація волонтерів

• Школи волонтерів

Напрямки діяльності волонтерів

• Акції

• Заходи

• Конкурс «Волонтер року»

Фотоальбом

Скринька довіри

 

Історичні витоки волонтерства

Волонтерами спочатку називали тих людей, що добровільно та виключно із свого бажання поступали на воєнну службу в деяких європейських країнах (наприклад, у Франції, Іспанії). Зараз від цього громіздкого визначення "волонтерства" залишилося лише слово "добровільно". Правда, додалося ще й "безоплатно".
Волонтерів називають по-різному, але всі знають, що волонтер - це людина, що допомагає сусідам, співвітчизникам та людям, які потребують допомоги, вдома чи за кордоном. Волонтери працюють в школах, лікарнях, бібліотеках, таборах з біженцями, при захисті навколишнього середовища - всюди.
Практично кожен з нас хоча б раз в житті по своїй волі брав на себе виконання трудових обов'язків, не вимагаючи грошової компенсації. Добровільна праця давно відома як основа економії та виховання, на яку звертають увагу владні та підприємницькі еліти розвинутих країн, де існують чітко відпрацьована система пошуку добровольців та робота з ними.
Роком виникнення волонтерського руху вважається 1859. Саме тоді французький письменник-журналіст Анрі Дюнан, вражений кривавими картинами битви при Сольферино, запропонував ідею створення Червоного Хреста – організації, яка працювала б на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу пораненим бійцям. Принципами, сформульованими Дюнаном, керуються сьогодні волонтерські організації у всьому світі.
Згідно із Загальною Декларацією прав людини 1948 р. та Міжнародною Конвенцією про права дитини 1989 р., волонтери розглядаються своєю діяльністю як інструмент соціального, культурного, економічного та екологічного розвитку.

Що таке «волонтерство» в сучасному розумінні?
 
Поняття „волонтер” та „волонтерство” є дуже широким. В основу добровольності покладена здатність однієї людини безкорисливо та, у більшості випадків, анонімно виконувати роботу на благо іншої. Тобто частину часу, енергії, знань, досвіду волонтер витрачає на виконання діяльності, яка приносить користь іншим людям чи суспільству в цілому. Однак, термін „волонтерство” означає передусім діяльність на основі доброї волі.
Волонтерство – це:
- добровільний вибір, що визначається особистими поглядами та позицією;
- активна участь громадянина у житті суспільства;
- самореалізація в суспільній діяльності в рамках різноманітних асоціацій, доброчинних організацій та громадських об’єднань;
- сприяння покращенню якості та рівня життя, особистому розвитку та поглибленому почуттю солідарності;
- сприяння реалізації основних людських потреб заради справедливості та миру в суспільстві.

(З загальної Декларації волонтерів, прийнятою на ХІ Конгресі
Міжнародної Асоціації волонтерів (Париж, 14 вересня 1990 р.).

 

Волонтери в своїй діяльності поділяються на групи:
1. Підлітки та юнаки, учнів старших класів шкіл та середніх спеціальних закладів, які складають різні групи при ЦСССДМ (у клубах молодих інвалідів, творчих об’єднаннях, школах лідерів, групах самодопомоги, молодіжних та дитячих об’єднаннях тощо). Рівень їхньої готовності до будь-якої добровільної соціальної роботи непрофесійний.
2. Студенти вищих навчальних закладів (переважно відділень педагогіки, психології, соціальної роботи/соціальної педагогіки), які звертаються до центрів СССДМ з приводу практичної допомоги у навчанні за профілем діяльності центрів або проходять у центрах навчальну практику. Рівень готовності до добровільної соціальної роботи наближений до професійного.
3. Батьки проблемних дітей та підлітків (дітей-інвалідів, неповнолітніх груп ризику: девіантної, адитивної поведінки та інші), які об’єднуються в групи самодопомоги. Рівень готовності до добровільної соціальної роботи непрофесійний, самоосвітній.

4. Фахівці – волонтери (психологи, педагоги, соціальні педагоги, соціальні працівники, юристи, лікарі), які надають консультативну допомогу соціальним працівникам, іншим волонтерам або практичну допомогу клієнтам соціальних служб. Рівень готовності до добровільної соціальної роботи професійний.

 

 ВІДТАК:
Волонтер отримує:
- Задоволення результатами своєї роботи, визнання своєї діяльності колегами та входження в колектив професіоналів;
- Вдячність людей, почуття необхідності та можливість змінити щось на краще;
- Позитивні емоції;
- Нові знайомства та нових друзів;
- Набуття досвіду, отримання нових навичок;
- Можливості реалізації творчого підходу до виконання роботи;
- Саморозвиток, самореалізацію, само орієнтування, самоосвіту та самовиховання тощо.
 
П’ять головних причин волонтерства:
- Соціальні контакти з іншими;
- Особистісний розвиток;
- Набуття вмінь та навичок;
- Виклик та досягнення;
- Внесок у суспільство.
 
Бути волонтером це -
Відповідальність за своє рішення та вчинки;
Оптимістичний погляд на життя;
Любов та співчуття до скривджених долею;
Охорона прав дитини;
Надія на перемогу;
Талант бути потрібним людям;
Енергійний спосіб життя;
Радість спілкування!
 
 
Волонтерство в Україні

"Українці завжди опікувалися старими та немічними, вдовами, сиротами. Сильний допомагав слабшому. Великі справи робили разом. Чуйність, ніжність у взаєминах між людьми викликали захоплення у мандрівників, які приходили до нас із далеких країн" Адріана Огорчак.

 

Костянтин Острозький – київський воєвода, князь, за власні кошти відкрив перші школи у містах: Турові (у 1572 р.), у Володимирі-Волинському (в 1577р.), в
Осторозі (в 1580 р.), в яких училися і діти шляхти, і селянські діти. Окремим фондом здійснювалася підтримка дітей-сиріт.
Єлизавета Гуревич (Гальшки Гулевичівної) – дружина мозирського маршалка Стефана Лозки, на дарування якої в 1615 році засновано Київське Братство, а при ньому школу. Школу могли відвідувати не тільки діти шляхти, але і вихідці з козаків та міщан. У 1632 році її було об’єднано з Лаврською школою Петра Могили і започатковано Києво-Могилянську колегію.
Петро Сагайдачний, Іван Мазепа – гетьмани України. У 1615 – 1622 р.р. велику матеріальну підтримку надавали Київській братській школі. Їх було визнано офіційними опікунами цього закладу. На благодійні кошти у 1702 р. було зведено новий великий корпус Києво-Могилянської академії.
Михайло Грушевський – видатний український історик, у 1898 р. на власні кошти заснував у Києві школу, в якій діти мали змогу навчатися рідною українською мовою.

      

Формальні державні структури не в змозі реагувати на всі запити суспільства, тому особливої ваги набуває громадський рух. Про те, що цей процес розпочався і триває, не дивлячись на труднощі, свідчить поява сучасних недержавних організацій. Однак, лише незначна частина цих організацій працює з волонтерами.
Варто також зазначити, що не лише громадські організації, а й державні теж намагаються розвивати волонтерський рух в Україні. Про це свідчить діяльність Соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, де поряд з професійними соціальними працівниками працюють добровільні помічники. Волонтерські центри при центрах соціальних служб для молоді поступово стали одним із напрямів державної молодіжної політики.
Відтак, ми можемо зазначити, що попит на волонтерську працю зростає з кожним роком. З'явилося багато організацій в Україні, які займаються залученням та навчанням волонтерів або тих, що спеціалізуються лише на розвитку волонтерства.

 

Волонтерство в світі

В деяких країнах волонтерська діяльність становить значну частину суспільної та економічної діяльності, забезпечуючи солідарність та стабільність. В інших - про вклад волонтерів знають менше. Але скрізь існують проблеми - бідність, насильство, зловживання наркотиками, ВІЧ/СНІД, забруднення - що потребують допомоги, яку можуть надати волонтери. Волонтерською діяльністю в індустріальних країнах можуть займатися як молодь чи люди, що працюють, так і пенсіонери.
Найвідоміша у всьому світі постать - МАТИ ТЕРЕЗА (1910-1997), католицька черниця, фундаторка Ордена милосердя, чернечої конгрегації, що займається служінням бідним і хворим. У 1979 була визнана гідною Нобелівської премії світу.
Мати Тереза (Агнес Гонджа Бояджиу) народилася 27 серпня 1910 у Скоп’є (сучасна Македонія, у ті роки - Османська імперія) в албанській родині. У віці 12 років дівчинка вирішила стати черницею, у 18 вступила в конгрегацію лоретських сестер, ірландський католицький орден, що здійснював місіонерську діяльність в Індії. Спочатку вона працювала в школі для дівчинок, потім протягом 20 років викладала географію в школі св. Марії неподалік від Калькутти, і, нарешті, кілька років була директором цієї школи.
У віці 36 років відчула заклик "залишити монастир і служити бідним, живучи серед них". У 1948 заснувала Орден милосердя і присвятила себе служінню знедоленим жителям калькуттських нетр. До моменту, коли мати Тереза одержала Нобелівську премію, сестри ордена працювали вже в багатьох країнах. У березні 1997 мати Тереза по стану здоров'я склала із себе обов'язки ігумені ордена, і її місце зайняла сестра Нирмала. Померла мати Тереза в Калькутті 5 вересня 1997 року, проте її ініціативи продовжують жити.

 

 

 

Анонси подій
 
 
Інформери
 
  На головну | Мапа сайту | Написати листа  
  61034, м. Харків, Комсомольське шосе, 52, телефон 777-21-21